Диференціація навчання в процесі вивчення математики
Основною метою в роботі вважаю максимальний розвиток учнів із різним рівнем здібностей. А цього можна досягти широко використовуючи на уроках диференціацію навчання.
Диференціація навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі є умовою для її гуманізації та демократизації. У Національній доктрині розвитку освіти наголошено:Мета державної політики щодо розвитку освіти полягає у створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, виховання покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя."
Диференціація навчання – проблема не самостійна, а похідна від стану суспільства і його потреб. Соціальна необхідність диференціації навчання викликана прагненням до найбільш повного і раціонального використання кожної особистості, демократизацією суспільства, демократизацією школи і гуманізацією навчання в ній.
Творча діяльність людини в усіх галузях життя можлива за наявності міцних знань основ наук, узагальнених умінь та навичок і розвитку її духовних сил. Перед кожним новим поколінням життя ставить усе складніші завдання, і для їх розв׳язання потрібний все вищий рівень освіченості особи. Вважаю, що диференціація навчання є саме тим засобом для досягнення всіма учнями того рівня освіти, який необхідний їм для наступного свідомого вибору ними професії або сфери діяльності.
Мій педагогічний досвід свідчить, що навчати всіх учнів за однаковими програмами, однаковими підручниками і однаковими вимогами до їхніх знань і вмінь неможливо, а то й шкідливо. Поскільки в школі, де працюю немає можливості об׳єднувати дітей, враховуючи їх індивідуальні особливості, у спеціальні навчальні класи, то стараюсь так організовувати навчально-виховний процес, щоб індивідуальні особливості учнів враховувалися в умовах класно-урочної системи. Навчаючись в одному класі, за однією програмою і підручником,учні можуть засвоїти матеріал різного рівня складності. Ці рівні (початковий, середній, достатній, високий) добре відомі і зрозумілі учням. Враховуючи свої здібності, нахили, інтереси та потреби, учень має право і можливість обрати об׳єм та глибину засвоєння навчального матеріалу, оптимізувати своє навантаження. За цих умов навчання для кожного учня стає посильним, умотивованим і цілеспрямованим.
Індивідуалізація навчання за умови диференціації набуває реального змісту і для учнів, і для мене, як вчителя.
Послідовно впроваджую диференціацію навчання у 5-9 класах. Це дає можливість організувати роботу і з сильними, і з слабкими учнями.
Диференціацію навчання на уроках математики впроваджую, створюючи динамічні групи учнів з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей і здібностей до навчання, добираючи спеціальні вправи, зорієнтовані на можливості окремих учнів з різними здібностями, характер педагогічної допомоги залежно від підготовленості учнів, оптимального поєднання колективної, групової та індивідуальної роботи учнів, індивідуалізацією домашніх завдань. Така діяльність дає змогу індивідуалізувати процес навчання, створити умови для спілкування, взаємний контакт школярів у процесі виконання завдань сприяє встановленню колективних стосунків, формуванню почуття обов׳язку та відповідальності за спільну працю.
Під час роботи в групі учні відразу з׳ясовують незрозумілі для себе питання, своєчасно виправляють помилки, допущені в процесі розв׳язання вправ, вчаться вислуховувати думку свого товариша, відстоюють та обгрунтовують правильність власних суджень, приймають рішення.
В умовах класно-урочної системи навчаннярівнева диференціація є ефективним засобом формування в учнів самооцінки та самоконтролю.
При рівневій диференціації на уроках математики зменшується навантаження на дітей, які інколи не тільки з соціальних, а й з фізіологічних причин не можуть опанувати високий рівень навчальних досягнень, кожен учень отримує потрібний саме йому зміст навчання математики, зникає страх в учнів перед оцінюванням. За рівневої диференціації збільшується кількість вправ, які потрібно виконати, зокрема вправ розвивального характеру.
Рівнева диференціація передбачає відмові від авторитарного навчання, свободу вибору кожним учнем рівня навчальних досягнень, використання різних форм навчання.
Для успішного проведення диференційованого навчання я вивчаю індивідуальні особливості та навчальні можливості учнів, визначаю критерії об׳єднання учнів у групи, використовую й удосконалюю здібності і навички учнів у груповій та індивідуальній роботі, систематично аналізую роботу учнів, планую діяльність учнів з формування в них навичок самостійної діяльності, відмовляюсь від малоефективних прийомів організації навчання, замінюю їх раціональнішими за даних умов, здійснюю постійний зворотній зв׳язок на уроці, всіляко використовую засоби заохочення.
Ефективною формою реалізації рівневої диференціації є об׳єднання дітей у групи з урахуванням їх самооцінки. У кожній групі пропоную учням добірку завдань на вибір. Тоді кожний учень просувається від зони найближчого розвитку до зони актуального розвитку. Але така організація роботи можлива, коли знаю рівень засвоєння кожним учнем попереднього матеріалу. Оскільки в диференційованих завданнях прискорюється перехід учнів від дій у співпраці з учителем до частково або повністю самостійної роботи, то велику увагу звертаю на формування уміння і навичок працювати самостійно.
У школярів розвиваю самостійність у спостереженнях, у мові, в практиці і в застосуваннях як єдиній основі для досягнення міцних знань. Навчаю дітей самостійно виконувати у фронтальному навчанні окремі операції, дії, системи дій, завдання, вправи під керівництвом учителя. Оволодіння знаннями, навичками, вміннями через індивідуальну самостійну практику на основі зразків, прикладів, настанов, орієнтирів, вказівок.
Організовую навчання в темпі, що відповідає індивідуальним можливостям рівню розвитку учня.
Раціонально поєдную фронтальні, індивідуальні і групові форми навчання.
Початкове вивчення теорії, усвідомлення, осмислення знань дій, способів дій здійснюється переважно через фронтальне навчання. Вироблення, закріплення навичок, умінь здійснюється переважно через індивідуальну самостійну практику або групову форму навчання.
Комусь із великих належить вислів, що у кожної людини є свій сонячний бік. Потрібно лише знайти його і плекати там кожен росточок, який і дасть в майбутньому вагомі плоди пізнання.
Не нав׳язую дітям нічого такого, що не органічно їх природі. Бо не дитина для школи, а школа для дитини.
Вважаю, що не знання головне, а спосіб їх добування. Важливо прищепити дитині смак до самоосвіти. А ще вірю у справедливість слів:"Коли із задоволенням вчать? Коли із задоволенням навчають!"
Учням дозволяю вільно розмірковувати, робити припущення. Діти повинні повірити, що їхні думки цінні, а те, що вони думають і говорять, є важливим не тільки для них самих, і кожному з них дозволено сказати:"Я не згоден!", "Я думаю інакше!". Від таких уроків учні отримують задоволення, а їхні можливості розмірковувати та засвоювати будь-який матеріал підвищуються. Індивідуально-диференційований, особистісно- орієнтований підхід до навчання дає можливість розвивати вільну особистість. А на це спрямоване реформування загальної середньої освіти в Україні.
Більшу частину навчального часу на уроці стараюсь відводити активним методам і формам навчання. Це ділові ігри, дискусії, розумовий штурм, робота в малих групах, конкурси. Звертаю увагу на наочність навчання,наочність може виступати джерелом нових знань, ілюстрацією певних теоретичних положень, способом розвитку мислення учнів, способом узагальнення, систематизації, порівняння.
На уроках вчу учнів працювати з підручником. Вважаю, що це уміння належить до найважливіших, оскільки підручник є одним із основних джерел знань для учнів.
Самостійну роботу застосовую на різних етапах процесу засвоєння знань. Залежно від мети уроку вона посідає певне місце в його структурі. Якщо самостійна робота охоплює новий матеріал, то частіше всього урок проводиться у комбінованій формі:перевірка матеріалу попереднього уроку, самостійна робота, обговорення одержаних результатів. У разі використання такої роботи для закріплення знань, проводжу в наприкінці уроку після фронтальної роботи з класом з вивчення нового матеріалу. Якщо метою самостійної роботи є повторення засвоєного матеріалу, то на неї відводиться урок. Виконують її письмово для поточного контролю знань.
Найоптимальнішим варіантом організації самостійного опрацювання навчального матеріалу є поділ уроку на етапи:І-організаційний (до 5 хв)- повідомляю тему, мету і завдання року; ІІ- підготовчий (до 15 хв) – учні сприймають і усвідомлюють новий матеріал, самостійно працюють з джерелом інформації; ІІІ- контролюючий (до 20 хв) – учні осмислютьзв׳язки між фактами і поняттями, що вивчаються, та їх причинну зумовленість; ІУ - заключний (до 5 хв) – підведення підсумків самостійної роботи.
Перший і останій етапи уроку проводяться фронтально. У ході другого етапу школярі працюють за однаковими завданнями, які спрямовують роботу учнів. Роботу виконують групами з 3-4 учнів з різним рівнем підготовленості та навчальних можливостей. Групова форма роботи сприяє інтенсифікації розумової діяльності й створює умови для підвищення навчальної активності учнів. Під час колективного вирішення питання в групах "середні" і "слабкі" учні мають змогу спостерігати процес розв׳язування завдань та брати посильну участь у ньому. ІІІ етап уроку проводиться в індивідуальній формі. Учні виконують письмову роботу роботу за диференційованими завданнями. Вони переосмислюють засвоєне,поглиблюють та закріплюють свої знання. Варіанти диференційованих завдань різні за складністю і відповідають репродуктивному і конструктивному рівням знань учнів.
Одне з найважливіших завдань сучасної школи – навчити учнів вчитися – тісно пов'язане з проблемою формування інформаційних умінь знаходити, обробляти, запам'ятовувати та використувати інформацію. Прагнення до знань, пізнання світу має стати важливою потребою людини. Щоб досягти зрілості, високої духовної культури, розвитку творчих здібностей, потрібно не лише багато знати, а й уміти самостійно розшукувати інформацію, виробляти навички самоосвіти. Інформаційні вміння – основа для засвоєння всіх навчальних предметів. І тому завдання вчителя – навчити учня вільно орієнтується в потоці інформації, самостійно здобувати знання. Виділити головне в тексті вміють 40% учнів школи, порівнювати та узагальнювати 45% учнів.
Китайська мудрість проголошує:"...Покажи мені – і я запам'ятаю. Дай мені діяти самому – і я навчуся." Щоб кожен міг з упевненістю сказати, що він досяг успіху, необхідно самостійно працювати над виконанням аналогічних завдань.
Уміння працювати самостійно є дуже важливим і в навчанні, і в житті. Крім того, для досягнення успіху в житті потрібно мати друзів, партнерів. Тому під час самостійної роботи дозволяється здійснювати взаємодопомогу. Є вибір: працювати самостійно чи з допомогою друзів.
Український філософ, письменник Г.С.Сковорода писав: "Найкраща помилка та, яку допустив під час навчання". Виявлені учнями помилки допомагають звернути увагу на даний матеріал. Розібравшись у ньому, учні більше не роблять таких помилок.
Дуже часто в житті показником успіху є не тільки кінцевий результат, а й процес його досягнення.
-Полічіть суму балів, які ви собі поставили, це і буде ваша самооцінка за урок.
-Що корисного для навчання, для подальшого життя ви винесли з уроку?
-Де, у яких ситуаціях ви можете використовувати набутий на уроці досвід?
Уміння аналізувати ситуації ще не раз стане учням у нагоді. Усе людське життя – це не що інше, як постійне визначення мети та бажання досягти успіху під час розв'язування все нових завдань та проблем.
Диференційоване навчання - це один із способів досягнення всіма учнями загальноосвітньої мети навчання з урахуванням їх індивідуальних особливостей. Рівнева диференціація навчання є запорукою розвитку дітей із різними математичними здібностями й інтересами.