Історія життя блаженного Владислава Блондзинського
«Убогий Ісусе, люблю Тебе»
Блаженний о. Владислав Блондзинський
Блаженний отець Владислав Блондзинський народився 6 листопада 1908 року у Мишлятичах Мостиського району.
Його батько Ян був римо-католицького визнання і був органістом у місцевому костелі. Мати, Магдалена, з родини Матущаків була греко-католицького визнання.
Після кількох років батько помер. Залишилася дружина і троє дітей, дві дочки і молодший син.
Владислав навчався спочатку у середній школі у Мишлятичах, потім у Пястовому Місці, а згодом у Павликовичах біля Кракова. У 1924 році він розпочав новіціят у монаршій конгрегації св. Архангела Михаїла. У 1929 р. склав чернечі обітниці і почав роботу, пов'язану з вихованням молоді. У 1933 році настоятелі скерували його на філософсько-теологічне навчання у Перемишль. Там він прийняв свячення на священника з рук єпископа Ф.Барди у 1938 році. Його скерували на роботу у фахову школу і у гімназію в Павликовичах, де він сам колись отримав освіту. Незабаром він став директором цих закладів.
Після початку IIсвітової війни окупаційна влада заборонила ведення середніх шкіл. У зв'язку з цим з'явився наказ закрити гімназію. Отець Владислав Блондзинський організував таємне навчання. Його вдавалось вести до 1944 року. Саме тоді у групу привезених з Кракова хлопців гестапо підставило шпигуна, який доніс про нелегально діючу гімназію. 24 квітня 1944 року Владислава Блондзинського було арештовано. Він міг врятувати своє життя, якщо б погодився співпрацювати з ворогом. Він не погодився на цю пропозицію. Його засудили до смертної кари і заслали до дуже важкого концентраційного табору Gross - Rosen. Під час перебування у в'язниці він ніс духовну допомогу і підтримку співв'язням. Загинув мученицькою смертю близько 8 вересня 1944 року під час роботи на каменоломі.
У 1999 році папа Іван -ПавлоII проголосив о. Владислава Блондзинського як одного зі 108 мучеників II світової війни.
Його життя відзначалось впровадженням в життя гасел своєї конгрегації. Стриманість,яка виражалась в убогому житті і праці, повне віддання себе Богу і молоді, для якої він був вчителем, вихователем і батьком. Одночасно він був відважною людиною. Гестапівець Зіберт, який допитував о. Владислава під час арешту сказав, що це людина з характером. «Війна ще триває і про кінцеву перемога вирішать не німці, а Бог»- сказав о. Владислав під час допиту.
Міцна віра і відвага о. Блондзинського черпала своє джерело у вченні Христовім. У своєму зошитоі він записав слова: « Ісус у Святих Дарах- це сила життя. Її черпають і будуть черпати тисячі мучеників усіх часів, статей і віку. Її повинен черпати і я...»
«Повернення» до рідного костелу
Мишлятичі село у Львівській області Мостиського району. Римокатолицька парафія існує тут з першої половини XV століття. Старий дерев'яний костел проіснував до 1917 року. Новий неготичний храм збудували у 1911 році. Після II світової війни місцевий колгосп закрили для культу (1956- 1957рр.).Будинок святині дано місцевому колгоспу під склад збіжжя. Частину інтер'єру вивезено до музею Атеїзму, що у Львові.
І лише у 1989 році місцева римо-католицька громада повернула костел, у якому провели генеральний ремонт.
Року Божого 2002бл. о. Владислав Блондзинський був оголошений співпатроном своєї родинної парафії. З даного часу урочиста літургія відбувається кожного року у неділю після 12 червня у костелі св. Катерини Олександрійської та бл. о. Владислава Блондзинського у Мишлятичах.