Сценарій "Я громадянин і патріот своєї держави"
Я громадянин і патріот своєї держави - України
Зацвітає калина, зеленіє ліщина,
Степом котиться диво- луна,
Це - моя Україна, це- моя Батьківщина,
Що як мама, як тато одна.
Сьогодні ми поговоримо про патріотизм, оскільки він є актуальним завжди. Тема нашої зустрічі - «Я громадянин і патріот держави». Поглибимо свої знання про рідну державу, розкриємо суть понять «громадянин», «патріот», «патріотизм».
«У кожному з нас,хочемо ми того чи ні, закладена частинка Батьківщини. Не любити Батьківщину так само неприродно, як не любити себе». Чи погоджуєтесь ви з думкою Іллі Шевельова, скажете після нашої розмови про патріотизм.
Щоб брати участь в обговоренні будь - якої проблеми, необхідно оперувати певною термінологією. З'ясуємо, чи знаєте ви, що таке громадянин, патріот, патріотизм. Отже:
-громадянин - це особа, що належить до постійного населення якої - небудь держави, користується її правами і виконує обов'язки, встановлені законами цієї держави;
- патріот - це той, хто любить свою Батьківщину, відданий своєму народові, готовий для них на жертви й подвиги. Патріот із грецької означає «земляк», «співвітчизник», «людина, яка любить свою Батьківщину»;
-патріотизм - це любов до Батьківщини, до свого народу.
Ми - Українці! Це звучить гордо. Нам пощастило народитися на мальовничій, щедрій та багатій землі.
З чого починається Батьківщина для нас? Що означає? З чим асоціюється? Напевно, з місцевістю, де народилися й росли, де минули найкращі, найщасливіші моменти життя, куди линемо у хвилини скрути. Наша маленька Батьківщина завжди з нами, у найпотаємніших куточках нашої душі, вона зігріває й підтримує нас. Ще Наполеон вважав: «Любов до Батьківщини - перше достоїнство цивілізованої людини».
Ведуча: Свідомість українців постійно змінюється. Майдан та Революція Гідності потрясли не тільки Україну, а й увесь світ. Зігріта палкими серцями мільйонами національно свідомих українців з усіх регіонів, незалежна демократична держава Україна продемонструвала Європі і всьому світові, що українці - міцна духом волелюбна нація, яка навчилася поважати себе і яка зуміла відстояла свій демократичний вибір. Це рік єднання, пробудження і консолідації українського народу. Майдан став центром революції, місцем правди і свободи, площею добра, тепла, дружби, любові, братерства й гідності. Наші серця стали частиною могутнього серця. Наші голоси - нотами потужного гімну волі.
Як журавлі, що ринули у небо,
Покинувши цей грішний світ
Лишили по собі кривавий,
Та героїчний слід...
Вони не думали, що буде
Не думали про щастя чи добро.
Вони ішли...Ішли назустріч смерті,
І страху зовсім не було.
Небесна Сотня - герої незборені,
Найкращі, найвідважніші сини,
Яскравим сяйвом в небі засвітились,
Щоб інші мріяли, любили і жили.
Ведучий: Були роки, народилися нові покоління. Кожне наступне дивиться на минуле очима свого часу. Утім події такої ваги єднають усіх, з роками набуваючи все більшої ваги. Ця війна стала однією з найтрагічніших в історії нашого народу.
Ведуча: Чорною хмарою нависли над людьми звістка: війна. Настали тяжкі для народу дні. Нажите, набудоване роками стає руїнами, пустирями. Усе палає, земля здригається від вибухів снарядів і реву танків. Смерть, вогонь і попіл, руїни і страшну пустелю залишають після себе окупанти. Ворог спрямував свою смертоносну зброю проти кожного мешканця нашої країни, намагаючись знищити нас.
Ведучий: Проявляючи мужність і героїзм, захисники в жорстоких боях відстоюють кожний клаптик рідної землі.
Ведуча: Війна. Найважча. Найгірша. Та, що зруйнувала щасливе життя. На захист своєї Батьківщини піднявся весь народ.
Ведучий: Усі, хто може тримати в руках зброю - воюють. Інші не покладаючи рук працюють заради перемоги.
Ведуча: Та не всім це до душі. Росія ніяк не може пробачити Україні її незалежність. Ліна Костенко писала: « У кожної нації свої хвороби. У Росії - невиліковні». Вороги розуміють, що тільки розділивши, посіявши ворожнечу, нас можна буде й надалі тримати в покорі». І щоб нас зробити слабшими, недруги намагаються нас розсварити. Російські сепаратисти зазіхають територіальну цілісність нашої держави. На Сході точаться криваві бої. Там вирішується доля і майбутнє України. Ми знаємо, що ми - єдині, що перемога буде за нами. Єдина Україна - іншого шляху у нас немає.
Сьогодні на вокзалі бачила солдата...
Стояв один - його ніхто не проводжав:
Квиток на схід, рюкзак і плащ палатка,
Немов він сам від себе на війну тікав.
Сумний, стурбований, глибокий,
Задумливо і мужньо в самоті стояв,
Хоч перед ним дорога - світ широкий,
Але він стежку свою власну вже обрав.
Не в далі дальнії, щоб щастя пошукати,
Не в ті незвідані, чудові й радісні краї,
А в пекло - смерті в зуби їде заглядати -
Боротися за волю на своїй землі!
І шкода стало невідомого солдата:
Він сам - та й я нікого вже не
жду,
Тому тепер на нього буду я чекати,
Тепер я в Бога за усіх самотніх попрошу!
«Не полишай одних в скруту годину,
Дай мужності, надії й сили їм пошли!
Дружині - чоловіка, матері - дитину,
І сестрі - брата, прошу, рідного верни!»
Я мовчки проведу тебе, коханий, брате, сину,
Й чекати буду рідного тебе з війни...
Тепер ти просто зобов'язаний й повинен,
Живим та неушкодженим прийти!
Ведучий: У цій війні народжуються герої. Вони бачать смерть в обличчя. Війна їх загартовує, робить мужніми, дужими. Нині воїни живуть на грані можливого. Вони багато чого зрозуміли. Та й ми зрозуміли, що для мирних жителів найбільше зло - це коли на твоїй території перебувають громадяни іншої держави. Бо, за будь - яких законів, той хто перебуває на чужій території, ризикує стати носієм свавілля.
Ведуча: Час спливатиме, але дуже важливо, щоб юні знали і пам'ятали про тих, хто не жаліючи сил, здоров'я і життя воює за незалежність.
Ведуча: Народжені жити, любити, творити давно пішли з життя для них війна закінчилася не салютом, а свинцем у серці. Вони заповіли нам берегти, пам'ятати і любити свою Батьківщину. Тож завдання нашого покоління - не забути людей, які прославили Україну своїм героїзмом.
(Виходить Мати із свічкою в руках. На фоні музики каже:)
Я - мати, мати всіх дітей,
Що на фронтах воєнних полягли.
Сьогодні я звертаюсь до людей,
Щоб мир у світі пильно берегли.
Я - мати... Я крізь все пройшла:
Крізь дим пожеж, утрат і сто смертей.
Розтоптана і знищена була,
Та через роки йду я до дітей.
В душі моїй горить пекельний біль.
За всіх, усіх, яких не повернуть.
І крик душі лунає звідусіль.
Вони до нас ніколи не прийдуть...
Та я не вірю в похоронки ті!
Живі вони, бо пам'ять ще жива!
Мої сини, соколики ясні...
А всюди квіти... квіти...і трава.
Я - мати! Я до вас іду,
Щоб захистити, відвернути зло.
Та відвести від всіх людей біду,
І щоб війні ніколи не було.
Тож встаньте всі і голови схиліть,
Згадайте тих, хто йшов через фронти.
І вдячністю хвилину помовчіть,
Щоб пам'ять в нашім серці зберегти.
(Хвилина мовчання)
Ведуча: Так, герої не зникають. Вони передають наступним поколінням естафету своїх героїчних справ. Нехай пройдуть роки, але ми завжди будемо чути їхні голоси, які кличуть нас до боротьби за мир.
1 - й учень
Мир на Землі - це затишок і тиша,
Це сміх дитячий і душі політ,
Коли поет чарівні вірші пише
Про незвичайний, дивовижний світ.
2 - й ученьМир на Землі - це росяні світанки,
Краса і творчість, пісня у гаях.
Мир на Землі - це вечори і ранки
Із радістю і щастям у серцях.
3 - й учень Мир на Землі - це дім, і мама, й тато,
Й любові стільки - просто через край.
Це та земля, де щастя є багато
І в кожній хаті - хліба коровай.
Вікторина « Моя - Україна»
Ось небо блакитне і сонце в зеніті!
Моя Україна найкраща у ...(світі!)
Моя Україна - це ліс і озерця,
Безмежні степи і чарівні...(джерельця.)
Красиві пейзажі і гори високі,
Маленькі струмочки і річки...(глибокі.)
Сади чарівні, мальовничії села,
Моя Україна - це пісня (весела.)
Це щира, багата, як світ її мова,
Крилата така, мелодійна...(чудова.)
Її обереги верба і калина,
Найкраща у світі - ...(моя Україна.)
Бо нам найрідніші Вітчизна і мати.
То як же нам, дітям, її не кохати
Моя Україна - козацькая слава!
Така волелюбна й мирна...(держава.)
Вона дорога нам, і рідна, і мила,
Бо світ перед нами, як мати,...(відкрила.)
Вітчизна свята, дорога Україна,
Для кожного з нас ти у світі -...(єдина.)
Вікторина «Знавці нашої культури»
Кольори нашого державного прапора ( жовтий і синій)
Розкажіть перші стрічки національного Гімну (...)
Старовинний обряд славлення різдвяних свят піснями(коляда)
Кущ оспіваний з українських народних піснях, символ дівочої вроди( калина)
Дерево - символ, з яким в українських народних піснях і переказах порівнюють струнких дівчат ( тополя)
Чим прикрашають голову українські дівчата (вінок)
Національний символ України. Матері дарують його своїм дітям на щастя та долю, відряджаючи у далеку дорогу ( рушник)
Гра « Раз, два, три»
У цьому залі друзі всі! Раз, два, три. (Плещуть у долоні)
Ось і я, і ти, і ми!Раз, два,три.
Привітайся з тим, що зліва(вітаються)
Привітайся з тим, що справа...
Ми - одна сім'я. (Беруться за руки.)
У цьому залі друзі всі! Раз два, три.
Ось і я, і ти, і ми! Раз, два, три.
Посвари того, що зліва. (Сварять)
Посвари того, що справа...
Ми - одна сім'я
У цьому залі друзі всі! Раз, два, три.
Ось і я, і ти, і ми! Раз, два, три.
Пожалій того, що зліва.(Гладять по голові)
Пожалій того, що справа...
Ми - одна сім'я
У цьому залі друзі всі! Раз, два, три.
Ось і я, і ти, і ми! Раз, два, три.
Посміхнись тому, що зліва.(Посміхаються)
Посміхнись тому, що справа...
Ми - одна сім'я.
Ведучий: Людині визначено Богом місце народження, країна, небо, вона не може нічого змінити, як не може змінити себе саму, а якщо щось із того, призначено їй, поміняє то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим за своє. І куди б ти не пішов, твоя Батьківщина з тобою. І ми молимося за неї. ( Молитва за Україну)
Ведуча: Дійсно, історія багатовікових державних процесів України складна й суперечлива. Український народ завжди демонстрував високий національний дух і прагнення жити вільно й незалежно у мирі й злагоді з іншими народами.
Не плач, коли життя жорстоке
Тобі стежину шле лиху,
Ще знайдеш щастя синьооке
На вкритім тернами шляху.
І не сумуй, коли яскраве
Для тебе сонце вмить зайде,
Ще прийде час - і зірка слави
Смарагдом в душу упаде.
Життя - це поле щастя й муки,
Тому до труднощів звикай,
Та головне - безсило руки
Ніколи ти не опускай!
8 - й учень Буде важко - кріпись!
Буде гірко - не плач!
Буде вітер - не гнись!
Не уникнуть невдач...
Якщо грози - іди!
Якщо сльози - зітри!
Якщо страшно - тримайся!
Ведуча: Війна не вивітрюється з пам'яті людей, ні! Війна вкарбовується в пам'ять народу, щемить у душі, як рана невигойна.
Ведучий: Ми не маємо права забувати жахіття цієї війни.
Ведуча: Ми не маємо права забути тих, хто загинув. Ми не маємо права забувати тих, хто захищає нашу Україну.
Ведучий:Пам'ятаймо про це.
Ведуча: Ми повинні все пам'ятати!
Ведучий: Наш народ добре знає ціну миру, мирного життя. Мир - це ранок, повний світла та надій. Мир -це квітучі сади та повний колос на ниві. Мир - це шкільний дзвоник, це школа, у вікнах якої - сонце. Добре прокидатися і знати, що в тебе попереду прекрасний день, що тобі нічого не загрожує і всі твої мрії здійсняться. Добре бути щасливим.
Ведуча: Ми бажаємо вам великого щастя та мирного неба над головою. Повертайтеся, будь ласка живими,
Я прошу не багато, й не мало.
Кожен вечір молюсь всім святим
Щоб нещастя Вас не спіткало.
Щоби Янгол закрив від біди,
І щоб куля лихої орди
Не побачила, не зачепила.
Ясним ранком, та днем дощовим,
Я шепочу у синєє небо:
Повертайтесь, будь ласка живими,
Більш нічого нам і не треба.
Небесна сотня (казка лучанки)
- Мамо, чуєш? - спитав маленький Максимко у мами увечері перед сном. А хто нас охороняє?
- Ангели, сину.
- Ангели? Хто це?
- Небесні охоронці, маленький. Вони бережуть нас від зла, від сліз, від усього поганого.
- Але ж, мамо, хіба поганого не стається?
- Стається, Максимку, та тільки ж ангели нас боронять, але не можуть з нами боротися. Коли людина хоче добра, то й лиха з нею не станеться, а як ця людина недобра, то чинить зле. І тоді ангели плачуть.
- А які вони?
- Хто?
- Ангели, мамо.
- Ну, це довга історія, - усміхнулася мама, підбиваючи сину подушку.
- Розкажи.
- І ти ляжеш уже спати?
- Так, мамо.
- Гаразд. Було колись...
- Давно? - перебив Максимко.
- Та не те, щоб, та уже минуло, - спокійно відповіла мама. - Не перебивай, бо не розповідатиму.
- Не буду.
- Так от. Була колись одна країна. Та ж така, що прекраснішої від неї не було на цілий світ. З одного боку омивало її ніжне блакитне море, з іншого на сторожі стояли сиві, старі-старі гори, від лютих вітрів її захищали густі ліси, багаті на усілякого звіра, а в серці її пашіли золотом степи. Бурхливі ріки, щедрі врожаї, мудрі люди - така була ця країна. Та сталося лихо. Захопив цю країну володар, та такий злий і жадібний, що не сказати. Його посіпаки обкрадали народ, відбирали зерно, будинки, усі статки, які чесною працею збирали люди за своє життя. А хто не погоджувався, того хапали і саджали у в'язниці. Хоча й це не найгірше... І зайшло сонце над країною.
- Як це? - запитав Максимко.
- Так кажуть, коли все навколо стає погано. Ніби, немає просвітку серед лиха.
- А.
- Але ж ці люди, вони скинули володаря?
- Зачекай же! Одного дня не сила стала народові терпіти знущання. Повстав він. Аж від моря вже до гір, лісів і степів, здійнялася буря. Страшна вона була, сину. Божевільний володар дістав гармати і рушниці, його посіпаки, які тоді ще нікого та нічого не боялися, теж узялися до зброї та розбоїв.
- І що? - хлопчик вболівав за чудесну країну з її сміливими мешканцями.
- Не злякався мужній народ. Беззбройні, та сміливі, виходили люди один на один проти володаревих посіпак. Спочатку поодинці, потім хвилями, і день за днем ці хвилі ставали усе нестримнішими, усе сильнішими, поки одного дня людський гнів не змив володаря з його челяддю геть з країни.
- Мамо, а де ж про ангелів?
- Бачиш, сину. Люди, молоді та не дуже, йдучи на бій з темною силою, втрачали життя. Перший упав, другий, третій - їхні серця зупинялися від ворожих куль. Але побачили люди, що герої не вмирають, що, насправді, їхні душі, у світлі, сходять у небо, в золотих, сяючих обладунках, стаючи небесними ангелами, воїнами добра. Цілий загін ангелів, ціла небесна сотня постала перед райськими ворітьми. І Бог забрав їх до себе, всіх до одного, героїв з чистими душами, та наказав берегти свій народ, боронити від лихого. З тих пір, синочку, наші ангели-охоронці ось такі, вродливі, сміливі, загартовані у бою воїни. І це вони бережуть нас від усього на світі зла.
- Мамо, а наш тато, він теж ангел?
- Так, сину. І наш тато - ангел. Найсміливіший ангел...маленький, а ти так на нього схожий.
Хлопчик уже спав, уві сні йдучи посеред райського саду за руку із золотим крилатим воїном. А мама ще довго сиділа над ліжком сина, уже не стримуючи сліз.